Давно це було в одному далекому забутому людом селі десь в горах Старосамбірського а може Турківського району народився хлопчик Андрійчик. Ріс Андрійчик таким собі звичайним хлопчиком який ні чим не вирізнявся від однолітків така собі сіренька мишка. Пас гусеняток на березі річки ловив на томуж березі річки рибу. І от одного разу пасучи гусенят закинув Андрійчик вудочку і почав думу думати. Не люблять його однокласники в школі, про однокласиниць взагалі і мовити не варто, вчителі також не спішаться ставити гарні оцінки, мати і та регулярно лозиною пробує нагнати Андрійчику розум з того місця на якому сидять в голову. Все біда та й годі.
За такими сумними думками незчувся хлопчик Андрійчик як поплавок вудочки різко смикнувавcя і стрімко зник в темних глибинах річки. Ну нарешті хоча якась радість. Підставив сачок хлопчик Адндійчик і аж очі заплющив в руках він тримав не простого карасика а якогось дивного луска якого виблискувала золотими барвами і з кожної лусочки дивився трикутник з колом в середині. І промовила до хлопчика Андрійчика рибка не вари з мене уху я тобі в пригоді стану. Перша думка яка промайнула в майже пустій голові хлопчика Андрійчика от лихо, що ж то за цигарку я хвилину назад курнув вже рибки розмовляють людською мовою. Але страх переважив і відпустив Андрійчик рибку. І вже з води почув голос рибки коли я тобі буду потрібна приходь на річку і поклич мене і я припливу.
В муках закінчив Андрійчик школу і став разом з татом та мамою думу гадати куди ж піти вчитись. Отак знову пішов на річку рибку половити і думу подумати. Закинув вудочку сидів сидів так нічого не клювало на жирнючого хробака. Почав вже навіть дрімати аж тут почувся характерний плескіт і вгледів Андійчик знайому йому золоту рибку. І промовила до його рибка не журись Андрійчик про те куди поступати в нормальний інститут чи університет тебе зрозуміло не візьмуть сільська освіта в твоєму глухому селі не на висоті а як і продасть мама з татом корову то малоймовірно що вистачить тобі розуму вчитись а тим більше отримати диплом. Не горюй а подавай одразу документи в інститут сільського господарства там всіх беруть навіть таких як ти.
Минули веселі студентські роки Андрійчік вчився так собі перебивався з трійки на двійку пив горілку лапав дівчат за коліно ну був звичаним посполитим студентиком. Але мама з татом регулярно годували бичків і якось воно крутилось. Але все добре колись закінчується. І знову перед Андрійчиком стала нова біда куди ж піти працювати з такими знанями назад в село вже не хотілось бо паном в місті бути зрозуміло краще. Знову Андрічик пішов ловити рибку і знову зустрів свою знайому золоту рибку. І знову зблиснувши трикутничком луски з кружальцем каже Андрійчику рибка не журись не набрався ти в стольному граді в храмі науки знань так це нічого мама з татом продадуть чергового бичка і будеш ти протирати штани вже не на студетській лаві а в домі державному якій опікується дідусями та бабусями.
Так воно і сталось пішов працювати Андрійчик в дім державний, який гроші дає дідусям та бабусям. От біда стілець йому дістався простий не керівний, біда чорна. Спробував Андрійчик тої невдячної роботи і знову до рибки на поклон Рибка, Рибка зроби щось начальство на мене кричить що не зправляюсь з роботою тою нудною, мене там от от виженуть і в село доведеться повертатись а так не хочеться з «пана» знов до дзяда падати. Подумала рибка блиснула трикутничком луски з кружальцем і каже та не журись ти так не довго тобі мучитись в державному домі який дає гроші дідуся та бабусям. Правда освіта в тебе трошки не того але нічого підеш ти на роботу в дім приватний який також гроші видає і будеш ти там вирішувати кому дати гроші а кому ні будеш хоча б малим але все таки начальником. І возрадувався наш Андрійчик ну нарешті я відіграюсь за всі образи я буду вершити кому дати гроші а кому не дати.
Так непомітно минуло кілька років непомітно війшов наш Андрійчик в смак керування добре бути паном
Але все добре скоро закінчується якщо немає ні знань ні культури важко бути паном начальником навіть в приватному дому який гроші роздає. Співпрацівники та керівництво дому який гроші дає розкусили гнилу натуру хлопчика Андрійчика що сраколиз він великий та щей настільки не мудрий що коли начальство каже богу молитись то молиться так аж лоба розібє тай зробить все щоб всі інші також лоби порозбивали аби вгодити вищому начальству. Не могло це довго тривати і знову довелось хлопчику Андрійчику йти до золотої рибки. І каже йому рибка задовбав ти мене хлопчик Андрійчик але ще раз зроблю для тебе добре. Не довго тобі залишилось мучитись в дому приватному який гроші дає підеш ти працювати в дім державний який також гроші роздає.
Пройшов ше якийсь час і незчувся хлопчик Андрійчик як став великим начальником в домі державному який гроші дає. Все сталось так як мріялось хлопчику Андрійчику і кабінет великий як у справжнього начальника і підхалімів та сексот ціла купа під дверима тусується. Та от біда не вистачає хлопчику Андрійчику освіти, культури та розуму щоб керувати. Бо не вистачає просто гримнути кулаком і крикнути ХТО ТУТ НАЧАЛЬНИК все більше та більше занепадає дім державний в якому гроші дають. Та що там підлеглі навіть вище керівництво почало посміюватись з «мудрих» керівних вказівок хлопчика Андрійчика. Зажурився хлопчик Андрійчик і знов пішов на річку до рибки.
Довго кликав хлопчик Андрійчик рибку вже й зневірився чи припливе аж тут блиснувши трикутником луски з кружальцем з'явилась рибка. І промовила останній раз допомагаю я тобі не мудрий холопчик Андрійчик. Слухай мене уважно скоро будуть вибори і будуть люди вибирати депутатів на ради різного рівня. Так от записуйся ти в кандидати але дивись не йди кандидатом в Самбір а краще десь подалі від Самбора не лякайся що за тебе ніхто не буде голосувати зроблять так що будеш ти депутатом. Але не задирай носа бо назначать тебе в комісіюю яка відповідає твоїм знанням і вмінням будеш ти не гроші розділяти бюджетні чи інші фінанси великі Самбірські а з іншими подібними тобі депутатами потрапиш в комісію яка захищає деревця,жабок та п'явок різних.
Так минув час для хлопчика Андрійчика не набрався він розумі. Вже всі зрозуміли що хлопчик Андрійчик собою являє і не хотіли з ним мати справу. Навіть вище начальство перед яким був готовий хлопчик Андрійчик лоба розбити та інших примусити гулі на лобі натовкти відвернулось від його. Прийшло йому повертатись у рідне село але щоб односельчани не показували пальцем та не насміхались почав холопчик Андрійчик голосно всіх запевняти що то він ходив у місто розуму набиратись щоб тепер підняти рідне село на висоти недосяжні які його попередникам і не снились. От так і закінчилась казка про золоту рибку та не мудрого хлопчика Андрійчика. А хто чемний був і слухав уважно той тепер зможе розпізнати таких хлопчиків Андрійчиків яких багато затесалось в керівника Самбора і зробити висновки. Тому може і пасе наше місто задніх бо керють ним не патріоти рідного міста а різні приблудні хлопчики Андрійчики. | 
