Міському голові Самбора

ш. Копиляку Т.В.

Копії:

редакціям газет:

«Високий замок»,
«Новини Самбора»,
«Голос Самбірщини».

Колективне звернення

 25 травня в Самбірському медичному коледжі відбулась науково-теоретична конференція, підготовлена викладачем Хомою Наталією Михайлівною на тему «Українці – співтворці європейської культури» на якій Дмитро Каднічанський, доцент Львівського національного університету ім.І.Франка, кандидат географічних наук, заступник Голови Правління Львівської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, член Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Товариства прихильників фортець та палаців докладно висвітлив місце оборонних споруд, архітектурних та історичних пам’яток Самбора в Європейській історичній спадщині.

Дмитро Каднічанський наголосив, що Самбір має дуже хороші перспективи щодо отримання статусу історико-архітектурного заповідника, бо має достатньо історичних пам’яток як державного (костел Івана Хрестителя, міська ратуша, костел монастиря бернардинів (сучасний органний зал), будинок колишньої Єзуїтської колегії), так і місцевого значення (Церква Різдва Пресвятої Богородиці, будинок управління фінансів, будинок повітового суду, будинок товариства «Сокіл», пошта, мисливський будиночок Стефана Баторія (теперішня церква св. Пантелеймона), монастир бригідок (сучасна швейна фабрика), аптека «Під золотою зіркою» №128, будинок музею «Бойківщина» та багато інших).

А якщо додати той факт, що в церкві Різдва Пресвятої Богородиці є чудотворна ікона Матері Божої та мощі св. Валентина, місто Самбір могло б бути центром туристичних маршрутів і отримувати з цього значні переваги для свого розвитку.

Особливо схвилювала учасників конференції історія Самбірського герба.

Місто Самбір здавна мало свій герб, який зберігся до сьогодні. Герб міста є одним з найдавніших в Україні історичних гербів, який використовувався майже без змін протягом 500 років.

У часи правління Польщі існувала легенда, що цей герб місту подарувала польська королева Бона, яка вбила стрілою оленя на полюванні в самбірських лісах. Трапитися ця подія могла лише після 1545 р., коли королева Бона після сплати боргу стала власницею Самбора. Але сучасний дослідник української геральдики А. Гречило стверджує, що спроби пов’язати сюжет герба з легендою про полювання біля Самбора королеви Бони, які з’являються у ХІХ ст., мали виразний політичний підтекст, а сама легенда була витвором пізнішого часу. Практика пов’язування старих гербів українських міст з польською геральдичною традицією була характерна для багатьох населених пунктів України і мала виразну мету – утвердити польське панування на наших землях і довести тезу про цивілізаторську роль Польщі щодо України. А. Гречило запевняє, що герб мав би існувати значно раніше до королювання Бони. Про це свідчать найдавніші міські печатки нашого міста. Проведені А. Гречилом пошукові роботи в польських архівах дали змогу виявити найдавнішу відому печатку Самбора на документі за 1533 р. На печатці діаметром 25 мм зображений у щиті олень з пробитою стрілою шиєю (зображення не зовсім виразне і стріла більше схожа на меч чи спис), а по колу йде частково затертий латиномовний напис «Печатка [..] міста Самбора», виконаний готичним письмом, що дуже характерне для печаток з ХІV-ХV ст.

Після захоплення Галичини 1772 р. Австрійською імперією Самбіp надалі використовував свій знак. У привілеї цісаря Йосифа II від 26 червня 1788 р. на підтвердження прав міста був зафіксований і давній герб. Його кольоровий рисунок в натуралістичній манері подано на цісарському дипломі: золотий олень біжить по зеленій траві у синьому полі, шия пробита стрілою з червоним оперенням. Щит увінчувала королівська корона, що мала вказувати на тогочасний статус "вільного королівського міста”. Таке кольорове вирішення герба зустрічається згодом у австрійських гербовниках, на різних міських печатках, на малюнках, таким був міський символ аж до 1939 р.

У радянський період міський герб Самбора не затверджувався, хоча досить широко застосовувався на різних сувенірних виробах, поліграфічній продукції тощо.

Затвердження сучасного герба міста Самбора, штандарту міського голови та печатки Самбора відбулося 17 квітня 2003р.

Цьому передували тривалі дискусії, щодо того, чи повинна бути стріла в шиї оленя, чи ні. Частина депутатів міської ради була проти неї, мотивуючи, що це символізує знущання над твариною з одного боку, а з другого – польську стрілу в шиї українського оленя (мається на увазі легенда про королеву Бону). Неодноразово на сесію міськради запрошували Голову Українського Геральдичного Товариства Андрія Гречила. Він, намагаючись розвіяти сумніви щодо цього питання, пояснив, що легенда про подарунок герба місту королевою не має підґрунтя, оскільки час виникнення Самбора й отримання ним міських прав принаймні на півтора століття раніші за королювання Бони, про що вже говорилося вище. Тому немає підстав твердити, що стріла у гербі була додана пізніше з політичних мотивів, а є автентичним зображенням. Також А. Гречило ствердив, що зображення оленя зі стрілою в шиї в українській та світовій геральдиці не вважається як наруга над твариною. Мотив, що відображає різні легенди та перекази, пов’язані з полюванням, є традиційним для європейської геральдики (відомі подібні герби в Чехії, Німеччині, Австрії, Польщі, Угорщині тощо). Та й в Україні багато міст мають у своїх гербах символ оленя, але таке самобутнє зображення має лише Самбір.

Врешті спільної думки досягнуто – за основу взято проект герба авторства А.Гречила, стріла не пробиває шию оленя, а знаходиться за нею, ніби висить в повітрі.

Також затвердили прапор, штандарт міського голови та печатку міста Самбора.

Але на цьому поневіряння ГЕРБА не закінчились! 2007 року депутати міської ради взагалі вилучили стрілу з Герба та інших атрибутів міста.

Що ж означає наявність стріли на Гербі міста? Автори первинного герба хотіли донести до нащадків з одного боку те, що місто Самбір і навколишні території були населені мирним людом, яке користалось дарами природи, в тому числі і мисливством в непрохідних лісах. Але крім цього були під постійною загрозою нападів ворогів і часто піддавались цілковитому знищенню. Та незважаючи на це, постійно відданою працею відновлювали поселення і господарку. Це і символізує зраненений, а не вбитий стрілою ОЛЕНЬ, адже він не лежить мертвим, а бореться за своє життя. Він є символом відродження після важких втрат і болю, руйнацій і поневірянь.

Автором сучасних символів міста Самбора є Андрій Гречило – голова Українського Геральдичного Товариства, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського Національної академії наук України, член комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, кандидат історичних наук.

Очевидно, що давній знак Самбора потребує свого відновлення та юридичного перезатвердження міською радою. Є надія, що давній герб Самбора з понад 500-літнью історією знову стане символом місцевого самоврядування у місті над Дністром в свій 770-річний ювілей.

В чому свою надію засвідчують:  42 підписи.