До історії Самбірського Герба - Історія міста - Про Самбір - Самбір.biz

Протягом XIV-XVIII століття значне число міст Львівщини та Белзщини одержало від польського королівського уряду привілеї на користування магдебурзьким правом. 1368 року такий привілей дістала Судова Вишня, 1389 року - Городок, приблизно тоді ж - Дрогобич, 1390 року - Самбір, 1394 року - Щирець, 1404 року - Мостиська, 1408 року - Нижанковичі, 1421 року - Стара Сіль, 1424 року - Сокаль, 1425 року - Краковець, 1473 року - Комарно, 1509 року - Белз, 1513 року - Стрілища, 1528 року - Хирів, 1538 року - Варяж, 1551 року - Фельштин, 1553 року - Старий Самбір, 1559 року - Великі Мости, 1563 року - Яричів, 1566 року - Добромиль, 1569 року - Бібрка, Куликів та Яворів, 1578 року - Наварія, 1580 року - Немирів, 1591 року - Магерів, 1603 року - Жовква, 1611 року - Янів, 1622 року - Рава-Руська, 1646 року - Рудки, 1686 року - Тартаків, 1699 року - Кукезів і, нарешті, 1730 року - Турка. Найчастіше під час отримання магдебурзького права місто одержувало й герб.
За тематикою своєї символіки герби усіх міст Розточчя та Бойківщини є типовими для ранньогеральдичного українського гербівництва доби Речі Посполитої. Їх можна поділити на кілька тематичних груп: "промовисті" емблеми (герби Бібрки, Винників, Мостиськ, Сокаля, Старої Солі, Судової Вишні, Щирця), зображення архітектурних споруд (герби Белза, Вибранівки, Городка, Наварії, Рави-Руської, Рудок, Сокаля, Судової Вишні, Щирця), "соляна" символіка (герби Дрогобича, Старої Солі), шляхетські відзнаки власників та добродійників міст (герби Великих Мостів, Гусакова, Добромиля, Жовкви, Кристинополя, Магерова, Немирова, Нового Міста, Старої Солі, Турки, Фельштина, Хирова, Яворова), геральдично-декоративні композиції (герби Комарного, Куликова, Старого Самбора).
Окремо у цьому ряді стоять герби Нижанковичів та Самбора, де використано характерний для міської геральдики доби Королівства Польського символ мисливства - "оленя святого Губерта", а також герб містечка Яричева з зображенням Богородиці як легендарної покровительки міста (цей мотив, як ми уже знаємо, також був поширеним у гербівництві міст України ранньогеральдичного періоду) та споріднені з ним герби Варяжа з образом євангелиста Марка та Янова з зображенням Архангела Михаїла.
У XIII столітті на річці Дністер, недалеко від городища Самбора (сучасного Старого Самбора), було засновано торгово-ремісничий посад Погонич. Внаслідок занепаду Старого Самбора після зруйнування його укріплень Данилом Галицьким за наказом татарського темника Бурундая роль Погонича у суспільному житті Галичини межі XIII-XIV століть значно зросла. У першій половині XIV століття він уже був розвинутим містом, якому невдовзі було дано назву Новий Самбір (згодом ця назва скоротилася до Самбора).
Після загарбання Галичини Королівством Польським Самбір було проголошено центром староства, а 1390 року король Володислав II Ягайло надав місту привілей на користування магдебурзьким правом. Тоді ж Самбір одержав герб: на блакитному тлі - олень, шия якого пробита стрілою. Цей герб постійно фігурував на самбірських магістратських печатках XV-XVIII століть і був, звичайно ж, яскравою алегорією Бойківщини - краю, здавна відомого своїми мисливськими традиціями. Зауважте, що про колір оперення стріли – жодного слова!!!!


Герб Самбора з елементів геральдичного символу мисливства - "оленя святого Губерта"	Міська печатка Самбора, яка повторює герб, затверджений 26 червня 1788 року цісарем Йосифом II

Символ мисливства - "олень святого Губерта"	Геральдичний олень

В черговий раз в Самборі відбулись розмови у вузькому колі про ГЕРБ. На попередніх зібраннях було висловлено думку про необхідність послухати науковців, компетентних в геральдиці. Цього разу ґрунтовно пояснював суть зображеного на Гербі Самбора Гречило Андрій Богданович - провідний науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського Національної академії наук. Доктор історичних наук. Доцент кафедри Давньої історії України та архівознавства Львівського національного університету ім. І. Франка, викладач Українського католицького університету у Львові. Голова Українського геральдичного товариства. Член Міжнародної академії геральдики (AIH). Голова комісії спеціальних історичних дисциплін Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Україні. Член Комісії державних нагород і геральдики при Президентові України. Редактор вісника "Знак”, бюлетня "Гардаріки” та "Генеалогічних записок Українського геральдичного товариства”.
Автор наукових праць, присвячених геральдиці Самбора:
Символи міста Самбора // Дрогобицький краєзнавчий збірник / ред. Тимошенко Л. та ін. – Дрогобич, 2003. – Вип. VІІ. – С. 477-483.
Прапор самбірських райців ХVІІ ст. у Державній збірці трофеїв Військового музею у Стокгольмі // Ґардаріки/Garðariki. – Львів, 2007. – Вип. 1. – С. 19-23.
Герб і прапор Самбірського району // Знак. – 2002. – Ч. 28. – С. 1.
Герб і прапор міста Новий Калинів // Цитаделя. – Львів, 2009. – Ч. 1. – С. 86.
Я не даремно висвітлив так багато інформації про цю людину, бо вважаю його одним з найавторитетніших науковців, наголошую – науковців, який за покликом душі і розуму провів незлічену кількість часу в роботі з першоджерелами в архівах України і багатьох країн світу в пошуках історично правдивих першоджерел і його точка зору є достатньо авторитетна і аргументована.
Він сказав: «Проведені нами пошукові роботи в польських архівах дали змогу виявити найдавнішу відому печатку Самбора на документі за 1533 р. На печатці діаметром 25 мм зображений у щиті олень з пробитою стрілою шиєю (зображення не зовсім виразне і стріла більше схожа на меч чи спис), а по колу йде частково затертий латиномовний напис "Печатка [...] міста Самбора", виконаний готичним письмом, що дуже характерне для печаток з ХІV-ХV ст. Цікаво, що вже на документі з 1571 р. маємо іншу печатку з подібним зображенням та латиномовним написом "Печатка райців самбірських", але тип шрифта вже відповідає ХVІ ст. Зрештою, про оленя з пробитою стрілою шиєю згадує у написаному 1561 р. вірші Григорій Самбірчик, а в "Книзі привілеїв міста Самбора" був датований 1562 р. малюнок міського герба, на якому також зображено оленя, що біжить праворуч (геральдично, тобто вліво від глядача) зі стрілою в шиї.
Ще більше матеріалів приносить нам ХVІІ ст. Серед документів Центрального державного історичного архіву України у Львові виявлено низку печаток Самбора, зокрема з 1666 року. Вона цікава тим, що містить дату її виготовлення. Зображення печатки аналогічне - олень біжить праворуч зі стрілою в шиї. Дещо більший розмір (36,5 мм) дав змогу граверу зобразити ще й натуралістичні деталі: деревце позаду оленя, кущики, траву. Відтискалася печатка традиційним для середньовіччя методом - на документ наливався розтоплений віск, накривався клаптиком паперу, а вже на папері відтискався відбиток. Печатка 1666 р. має латинський напис "Печатка райців міста с[вященної] к[оролівської] м[илості] Нового Самбора 1666". Толока цієї печатки, виконана зі срібла, ще зберігалася у самбірському магістраті до Другої світової війни. На жаль, подальша її доля не відома.
Після захоплення Галичини 1772 р. Австрійською імперією Самбіp надалі використовував свій знак. У привілеї цісаря Йосифа II від 26 червня 1788 р. на підтвердження прав міста був зафіксований і давній герб. Його кольоровий малюнок в натуралістичній манері подано на цісарському дипломі: олень біжить по зеленій траві у синьому полі, щия пробита стрілою з червоним оперенням. Щит увінчувала королівська корона, що мала вказувати на тогочасний статус "вільного королівського міста". Таке кольорове вирішення герба маємо згодом у австрійських гербовниках, на різних міських печатках, на малюнках, таким був міський символ аж до 1939 р.
Щодо кольору оперення стріли – то кольористика герба з’являється лише з зазначеним описом у цісарському привілеї. Алеж Гербу вже було майже 400 років. Вважаю це чистим співпадінням, але якщо розмірковувати, то ці кольори скоріше відповідають кольорам австрійським, а не поневоленої і розділеної на той час всього 10 років тому Австрією Польщі. І це буде черговою байкою-легендою!


Великий Герб Австро-Угорщини – переважають червоно-білі кольори.	Герб Галичини того часу – домінуючий червоний колір.

Прапор Галичини 1772-1800 рр.	Прапор Галичини 1800-1849 рр.

У ХІХ ст. з'являються спроби пов'язати сюжет герба з легендою про полювання біля Самбора королеви Бони. Однак ці намагання мали виразний політичний підтекст, а сама легенда була витвором пізнішого часу. Зрештою, найдавніші міські печатки свідчать, що герб мав би існувати значно раніше до королювання Бони.
Якщо ходить про те, що багатьом видається – раз стріла поцілила в шию, неодмінно олень має впасти, то ж 500-600 років не впав і лише 2007 року його переконали, що він може впасти. І скористались цим – спотворили автентичність, самобутність історичного Герба.
Графіка Герба Самбора не містить елементів наруги над твариною, не символізує смерть, не має в собі антиукраїнських мотивів і не принижує гідність жодного мешканця краю любої національності.
Під час проведення пошуково-дослідницьких робіт весною 2005 р. у Військовому музеї в Стокгольмі (Armemuseum) нам вдалося виявити серед неідентифікованих пам'яток Державної збірки трофеїв (Statens Trofesamling) прапор із зображенням символів Самбора. Це відкриття дало змогу доповнити групу українських вексилологічних реліквій, які тут зберігаються (прапори Львова, Сокаля та низка різних козацьких хоругов), ще однією.
"Виписка із замальовок трофеїв Гофмана та Юнсона.
Польський штандарт чи драгунська хоругва періоду Августа ІІ.
Трофейна група - драгунська хоругва.
Малюнок виконав Гофман.
Вигляд з лицевого боку: Біла, центральна частина - посередині полотнища Богородиця, сидячи, в натуральної барви одежі та світло-блакитному плащі, а також у золотій відкритій короні на голові. Вона тримає в правій руці золотий жезл, а на лівому рамені - дитя в такій же короні й із блакитною державою в правиці. Напис: VEXILVM CONSOLARE (мал. 1).
Зворотна сторона: На зеленій землі з двома деревами біжить вправо олень натуральної барви. Його шия пробита чорною стрілою (мал. 2). Зверніть увагу – чорною!!! Це 1656 рік – задовго до того, як з’явилось червоне оперення і біла стріла. Це ще одне підтвердження, що навколо Герба дуже багато неправдивих легенд, які слід спростовувати, використовуючи історичні першоджерела. Дякуємо шведам!!! Чорна стріла, дерево – перекликаються з символікою Герба Війська Донського.
Древко прапора, мальоване спіралеподібно червоною та білою фарбою (зворотна сторона - червоною та жовтою).

Будь-які сумніви про приналежність прапора саме Самбору відпадають, якщо порівняти аналогічні натуралістичні зображення з прапора та печаток міста XVII ст., на яких олень біжить по вкритій травою землі, а позаду нього ростуть дерева. Цікаво, що й напис на лицевій стороні прапора має подібну формулу, як і згадані печатки: " VEXILVM CONSOLARE 1 [...]" ("прапор райців 1 [...]"), "SIGILLVM CONSVLARE SAMBUR [...]" ("раецька печатка Самбора [... ]") та " SIGILLVM CONSVLARE CIVITATIS S R M NОVАЕ SAMBOR. 1666" ("печатка райців міста с[вящeнної] королівської] м[илості] Нового Самбора 1666", мал. 3). Ймовірно, що цей прапор був виготовлений коштом одного з самбірських райців, тому й мав саме такий напис. Кінець напису стерся, хоча можна розрізнити дві перші цифри " 16"'. Очевидно, що це була дата виготовлення раєцького прапора. Прапора, який шанувала вся громада Самбора, і латинники, і православні, і греко-католики, люди всіх національностей, які проживали в місті.
Практика подавати різні зображення з обох боків полотнища досить поширена для міського та цехового прапорництва, особливо XVIII ст. Наприклад, на цехових прапорах з одного боку подавалось зображення святого покровителя цеху, а з іншого - цехова емблема. Подібний принцип збережено й на двосторонньому раєцькому прапорі Самбора- з одного боку зображення Богородиці з Дитям, на звороті - сюжет з герба міста.
Отже, Герб Самбора із зображенням оленя з пробитою стрілою шиєю є доволі унікальним за своєю символікою й не має аналогів у європейській геральдиці3.
Забравши стрілу з Герба, міська рада перевела його в ряд багатьох десятків гербів з зображенням оленя, знищивши його оригінальність, зміст, перервавши діалог поколінь. Так він і залишиться «одним з», а не винятковим Гербом міста з 770 річною історією.
Рішення самбірської міської ради 2007 року вважаю помилковим і таким, що ганьбить місто, а тому повинне бути відміненим».
У декого з самбірчан збереглись документи, скріплені печаткою з елементами герба міста, на яких відсутня стріла. Це, як правило, нотаріальні документи, а вони затверджувались печаткою судочинного органу. Ось що пояснює А.Гречило: «За середньовічною традицією міст з магдебурзьким правом судочинний орган - лава - використовував власну печатку, а за свій символ брав видозмінений міський герб чи його елемент. Подібну практику маємо у Львові, Городку, Яворові, Дрогобичі та інших містах. Найдавніший відбиток лавничої печатки Самбора виявлено на документах за 1585 р., але характер літер і зображення вказує на ХV ст., як час її виготовлення. Ця печатка, виконана з великою майстерністю, містить зображення лише голови оленя, до того ж оберненої вліво (в геральдиці це навпаки до нашого сприйняття). Цікаво, що в ХVІІ ст. самбірські лавники, виготовляючи нову печатку, наблизили її сюжет до зображення міського герба: верхня частина оленя з передніми ногами обернена вже праворуч, стріла стирчить у шиї. Печатка теж датована, хоча прочитуються тільки дві перші цифри - 16.»


Печатка лавників 1585р	Печатка ХVІІ ст.

Щось подібне було свого часу з Гербом Війська Донського.
Першим гербом, зображеним на печатці Війська Донського був "Елень уражений стрілою" із зображенням білого оленя, пораненого стрілою, що стоїть біля дерева. Зображення дерева було не випадковим - це зображення Світового Дерева або Древа Життя, що сходить до ранньохристиянського періоду, символізуючи втрату його гріхопадінням прабатька і Хресне дерево, набуте за допомогою Христових страждань. Таким чином, "елень уражений стрілою" не просто побутова, мисливська сцена, а глибоко закодована емблема, що закликає до осмислення людського життя і сподівання "життя майбутнього віку". (Закони Всевеликого Війська Донського 1918, ред Луковськова Д.Н., стор. 27).
Цей герб змінив Петро I. 20 квітня 1709 р. він гуляв по Черкаську, його увагу привернув один з козаків, який, гуляючи в шинку пропив з себе все, аж до нижньої білизни. Він сидів на діжці при шаблі, спершись на рушницю. Петро запитав в гуляки: "Ей, молодець, для чого не продав ти рушницю замість сорочки? За неї дали б більше, ніж за сорочку." ... На що отримав відповідь: "Збути рушницю козакові не пригоже - з рушницею я і службу царську відбуду, і шовкову сорочку добуду!". Відповідь сподобалася Петру і він наказав змінити Донський герб.
Збереглася грамота Петра в Посольський приказ, де він пише" "...а в середині вирізувати у всьому, як у них водиться на печатці чоловіка, що сидить на бочці, тримаючи в одній руці кальян і з шаблею препоясаною, лише додати і вирізати в іншій руці фузею..." (Акти, що відносяться до історії Війська Донського, зібрані генерал-майором А.А. Лішиним. Збірка документів. Новочеркасськ, 1894 р. Т.3, стор. 296.)
Козаки дуже не злюбили цей герб, ходіння мав і другий варіант у вигляді блакитного щита з білим оленем із золотими рогами і копитами, пронизаним золотою стрілою. Цей герб супроводжувався негласним девізом - "Воля уражена, але не убита" - символ поразки козачої вольниці в правах царською владою після придушення Булавінського повстання, але з надією на майбутнє відродження волі. Але! Зображення Древа на нім вже було загублено, з'явилося золото. Що сильно вплинуло на сакральний сенс герба і привело до відомих наступних подій.
Значення слова «олень» (древньо «елень») у ряді мов індоєвропейської групи сходить до поняття «священний», «священна тварина». Олень був тотемом зимового сонцевороту в європейських народів. У біблейській традиції олень сприймався твариною чистою, що жує жуйку і що має роздвоєні копита. По церковному тлумаченню, він є образом праведників і апостолів. В цілому, старозавітна культура замісного жертвоприношення, як і дохристиянський тотемізм язичних народів розглядає оленя як прообраз Жертви і Пристрасті Христових. Невипадкова білизна оленя, кольору чистоти, кольору Перетворення, кольору добровільності Жертви. Безпристрасна реакція оленя на удар стріли не може не співвідноситися з православною іконографією хресних страждань Христових. На православних іконах зображується Боголюдина, що перемогла смерть. Падаюча чорна стріла втілює занепалого ангела Тьми, а ширше – апофеоз людської історії, кінець Світу.
Дерево, включене в композицію герба ілюструє і Древо життя, втрачене гріхопадінням прабатька, і Хресне древо набуте людством за допомогою Христових хресних страждань. Cім листків Древа змальовують участь всіх Осіб Пресвятої Трійці в позбавленні людства від смерті і дарування повноти життю лише в Христу і в Його Церкві. Таким чином, «елень пронзен стрілою» не просто мисливська побутова ілюстрація, а глибока закодована емблема, що закликає до осмислення людської земної історії і напруженого сподівання «життя будущаго віку».



Самбір	Військо Донське

Не пройшла та не прижилась в житті волюнтаристська захцянка монарха, бо не відповідала первинному значенню, підтвердженому історією. Повернувся Герб, але дурний приклад був показаний – можна втручатись в геральдику за власним бажанням, керуючись емоціями, відсутністю глибоких знань першоджерел, а головне – маючи владу, сподіваючись, що ніхто МЕНІ не заперечить!!!
Моє звернення перш за все до депутатів міської ради. Вам, напевно, прийдеться вирішувати це доленосне питання для Самбора. Не піддайтесь ура-патріотичному здвигу, почуйте голос наших попередників через графіку Герба, зрозумійте, що і до нас були палкі патріоти свого краю і міста. Але подібного питання не піднімали ні В.Кобільник з його глибинним розумінням патріотизму, ні інші засновники «Бойківщини» і ще велика кількість поважних людей Самбора.
Спростовуймо і пояснюймо людям хибність багатьох легенд і байок, пам’ятаймо, що значна частина з них була підкинута свідомо для розбрату на національному ґрунті, не реанімуймо і не поглиблюймо його.
Будьмо гідними нащадками своїх пращурів.

А.Каднічанський.