На стику древніх доріг і річок, що ведуть з сходу на
захід, від міста Дрогобич і Стрий через Самбір до Хирова і Сянок, зі
Львова через Самбір до чехословацького кордону в Ужоку і з Самбора у
північно-західному напрямку на Перемишль, розляглось на досить високій
мульді біля річки Дністер, тихе і скромне прикарпатське місто Самбір, що
налічує 25 тисяч жителів, яким було дано зіграти в історії цього
цікавого куточка України набагато важливішу роль, ніж це відомо з
наукових підручників. Зрештою, місто Самбір вже в доісторичні часи,
праслов’янські, було відоме як важливий стратегічний і оборонний пункт, в
якому на той час великих міграцій різних племен із заходу на схід і
навпаки, або з півночі на південь скупчувався навколишній люд за
земляними валами і частоколами для того, щоб протистояти ворогові і
врятувати жалюгідне існування.Тут, під захистом стародавнього поселення,
що називали Погоничі, аж до часу заснування міста з Магдебурзьким
правом в році 1390 і прийняття назви Новий Самбір або Нового міста,
процвітав жвавий обмін товарів північних: в основному велика рогата
худоба, шкури і сіль на південні товари, які були продуктами з різних
металів.
З часу перетворення поселення Погоничі в місто Новий Самбір, на що
вказує Магдебурзьке право, починається важливий історичний період,
відомий з різних джерел в історії, в якому Самбір служить оплотом від
стіни угорської, важливою митною палатою, столицею графства і економіки.
Столиця Бойківщини і молдавських
пастухів, хліб добре заслужених мужів, предмет ностальгії свавільних
солдат, які, не отримавши вчасно обіцяної зарплати, долучались з різних
сторін до Самбора, щоб в жирній самбірській економіці знайти спокійні
зимові квартири або наповнити кишені добром, не принизливою монетою,
добутою силою і погрозами від підданих. Тут, на кінець, під опікою
костелу і чотирьох католицьких монастирів процвітало пишне життя наукове
і релігійне.
З вище згаданих причин місто Самбір ніколи не було закритою для себе
цілісністю, лише дії його переплелись в міцний вузол з діями східних
околиць, а особливо з діями земель, що тягнуться з півночі, від боліт і
трясовин над Болозівкою та Дністром, до південної границі чехословацької
і проходить до Ужоку, від заходу, правобережних приток Сяну, на схід до
лівобережних приток Стрия. Звідси, опис дій міста Самбора мусить
мимоволі охопити дії згадуваних земель, що об’єднані з географічних,
історичних і культурних поглядів в пункті центральному і вузловому, в
місті Самборі.
Ґрунти на Самбірщині є різні в залежності від дій
ерозійних сил води, вітру і повітря. Повстали переважно з вивірення
пісків, мергелю і сланців наших Бескидів або замулення через воду. В
Бескидах переважає гірська глина, що повстала з вивітрювання місцевих
скал, в долинах рік виступає мул, що утворює дуже урожайний алювіальний
ґрунт, в північно-західній частині самбірського району, на схилах
карпатських берегів і карпатських приток Дністра виступає навіяна
(nawiana) в епоху льодовиків, урожайна глина (Лес), що добре підходить
для культивування пшениці та цукрового буряка. В північно-східній
частині Самбірщини виступають низинні торфи, які при значній товщині
експлуатуються для опалення, але переважно використовуються як поля для
польових культур та спеціально для вирощування кормів та коренеплодів.
