Ґрунти на Самбірщині є різні в залежності від дій ерозійних сил води, вітру і повітря. Повстали переважно з вивірення пісків, мергелю і сланців наших Бескидів або замулення через воду. В Бескидах переважає гірська глина, що повстала з вивітрювання місцевих скал, в долинах рік виступає мул, що утворює дуже урожайний алювіальний ґрунт, в північно-західній частині самбірського району, на схилах карпатських берегів і карпатських приток Дністра виступає навіяна (nawiana) в епоху льодовиків, урожайна глина (Лес), що добре підходить для культивування пшениці та цукрового буряка. В північно-східній частині Самбірщини виступають низинні торфи, які при значній товщині експлуатуються для опалення, але переважно використовуються як поля для польових культур та спеціально для вирощування кормів та коренеплодів.
Пагорби розташовані на північ від карпатського берегу аж до долини Дністра, Стряжу і Болозівки, покриває дилювіальна глина і лес, які знаходяться на дилювіальному карпатському гравії. Долина Стряжу, заповнена алювієм вище Хирова, де переважає річкова цокольна тераса, по обох сторонах ріки тягнуться поля та луки.
По лівому берегу Стряжа нижче Хирова, на глині мамонтовій (лесі) південного схилу валу радицько-чернігівського (radycko-czernichowskiego) і на рендзинах Стряжа розляглись чисельні поселення: Слохині, Городовичі, (Posada Felsztyńska), Скелівка (Felsztyn), Глибока, Сусідовичі, Надиби, Воютичі, Викоти, Максимовичі, П’яновичі і Лановичі. Нижче краю карпатського, біля підніжжя і на схилах пагорбів, прикритих орожайною глиною навіяною (nawianą), повстали на лівому березі між Бачиною і Самбором поселення: Торчиновичі, Торгановичі, Морозовичі, Ваньовичі, Стрілковичі і два великі передмістя Самбора: Повтурна і Поводова, що протягуються довжиною 3 км. вздовж потоку Дубрівки, на правому березі між Созанню і Корналовичами поселення: Страшевичі, Бережниця, Чуква (Czukiew), Задністря, Uherce Zapłatyńskie (думаю, що йдеться про Нагірне), Ралівка (Radłowice) і Кульчиці.
Самбірщина багата на залежі кам’яної солі, нафти, озокериту (wosku ziemnego) і мінеральних джерел, до цього переважно не експлуатованих. Починаючи від бориславсько-дрогобицького заглиблення в напрямку Урожа, Лопушної, Монастерця, Сприні, Звору, Волі Блажівської (або Кобла - Wjoli Koblańskiej), Стрільбич, Старої Солі, Старої Ропи, і Великої Сушиці з відхиленням від цієї лінії в напрямку Головецька, Грозьово, Мшанця і Галівки тягнуться переважно глибокі терени, що становлять перевірені нафтові поля, але до цих пір лише в незначних кількостях використовуватися через нестачу капіталу і застою в нафтовій галузі. Одночасно до покладів нафти і в найближчому їх сусідстві виступають багаті поклади солі з діючими в них джерелами солянки, знані в передісторичні часи, що давали назви поселенням Старій Солі і Старій Ропі. Поклади солі повстали вже після утворення Карпат і їх підніжжя, в затишних морських затоках, після випаровування морської солі.
Солі виступають в околицях Хирова у вигляді гіпсового намулу на самому карпатському березі, входячи затокою в мелілітові сланці (menilitowe łupki) біля Добромиля, на південь від Хирова, між Буньковичами і Поляною, в потоці, що впадає біля моста на Стряжі в Березові.
|
